Каталог статей

Главная » Статьи » Украинские народные и эстрадные песни
Застільні пісні І

Застільна пісня - Цвіте терен



Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. (2)

А я, молода дівчина,
Та й горя зазнала,
Вечороньки не доїла,
Нічки не доспала. (2)

Візьму в руки кріселечко,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце. (2)

Хоч дрімайте, не дрімайте,
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати. (2)

Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. (2)


Застільна пісня - Зелене листя, білі каштани



Зелене листя, білі каштани,
Зелене листя, білі каштани...
Ой, як то сумно, як вечір стане. (2)

Ой, як то сумно, ой, як то нудно,
Ой, як то сумно, ой, як то нудно:
Любила хлопця - забути трудно. (2)

Любила хлопця півтора року,
Любила хлопця півтора року,
Доки дізнались вороги збоку. (2)

А як дізнались - розщебетали,
А як дізнались - розщебетали,
Бодай би вони щастя не знали. (2)

Зелене листя, білі каштани,
Зелене листя, білі каштани...
Ой, як то сумно, як вечір стане. (2)


Застільна пісня - При долині кущ калини



При долині кущ калини
Нахилився до води,
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди?

– Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав,
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.

Він хотів мене, калину,
Посадить в своїм саду,
Не довіз і в полі кинув, -
Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої
І навіки залишилась,
Де вода і солов’ї.

Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду,
Наді мною сонце світить і,
Як завжди, я цвіту.


Застільна пісня - Ой, волошки, волошки



Ой, волошки, волошки,
Чом ви не жовті, а сині,
Ви у моєму житті
Спомин сумний залишили. (2)

Згадую, раз навесні,
Ми біля річки гуляли,
Ой, волошки, волошки,
Скільки ми вас назбирали. (2)

Ксеню на руки я брав,
В очі дивився їй сині,
І без кінця цілував,
Шепотів слова чарівнії. (2)

Ксеню моя дорога,
Ксеню моя, я з тобою,
Ти не дивись на вінок,
Той, що поплив за водою. (2)

Ксеню моя дорога,
Знай, що тебе я кохаю,
Мила, як прийде весна,
Знов волошок назбирає. (2)

Ой, волошки, волошки,
Чом ви не жовті, а сині,
Ви у моєму житті
Спомин сумний залишили. (2)


Застільна пісня - В саду гуляла, квіти збирала



В саду гуляла, квітки збирала,
В саду гуляла, квітки збирала,
Кого любила - причарувала. (2)

- Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер з тобою ходити мушу. (2)

Ходити буду, любити буду,
Ходити буду, любити буду,
Скажу по правді - сватать не буду. (2)

Ой ти, дівчино, гарна та пишна,
Ой ти, дівчино, гарна та пишна,
Чому до мене вчора не вийшла? (2)

- Я виходила - тебе не було,
Я виходила - тебе не було,
Я постояла та й ся вернула. (2)

Я більш не вийду, з тобой не стану,
Я більш не вийду, з тобой не стану -
Пришлю сестричку такую саму. (2)

- А я з сестрою всю ніч простою,
А я з сестрою всю ніч простою -
Не та розмова, що із тобою. (2)

Не та розмова, не тії слова,
Не та розмова, не тії слова,
Не білолиця, не чорноброва. (2)

- В саду гуляла, квітки збирала,
В саду гуляла, квітки збирала,
Кого любила - причарувала. (2)


Застільна пісня - Рушив поїзд



Рушив поїзд в далеку дорогу
Сколихнувся вагон, і помчав...
Я останній вже раз подивився
На все те, що так вірно кохав. (2)

Прощавай, моя люба дівчино,
Бо я їду в далекі краї.
І, напевно, не раз я згадаю,
Твоє личко і очі сумні. (2)

Ти сумна на пероні стояла,
Вітер коси твої колихав,
На очах в тебе сльози тремтіли
Ти ридала, я важко зітхав. (2)

Сколихнувся той поїзд у степу,
Я пригадую знову собі
Очі карі у місячні ночі
Поцілунки гарячі твої. (2)

Рушив поїзд в далеку дорогу
Сколихнувся вагон, і помчав
Я останній вже раз подивився
На все те, що так вірно кохав. (2)


Застільна пісня - Ой, у вишневому саду



Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав! (2)

Ти милий мій, а я твоя,
Дивись, яка зійшла зоря,
Проснеться матінка моя -
Буде питать, де була я! (2)

- А ти їй дай такий одвіт:
Яка чудова майська ніч.
Весна іде, красу несе,
А тій красі радіє все! (2)

- Доню моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч, -
Чому розплетена коса,
А на очах бринить сльоза? (2)

- Коса моя розплетена, -
Її подруга розплела,
А на очах бринить сльоза,
Бо з милим розлучилась я! (2)

- Мамо моя, ти вже стара,
А я щаслива й молода,
Я жити хочу, я люблю!!!
Мамо, не лай доню свою. (2)


Застільна пісня - Ой, у полі криниченька



Ой, у полі криниченька,
В ній холодна водиченька. (2)

Ой, там Роман воли пасе,
Катерина воду несе. (2)

Ой, став Роман жартувати,
З відер воду виливати. (2)

– Ой, Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку. (2)

Бо не рідну матір маю,
Буде бити - добре знаю. (2)

Буде бити, ще й лаяти,
Та й Романом докоряти. (2)

– Де ж ти, доню, барилася, -
Вже вечеря зварилася? (2)

– Налетіли гуси з броду,
Сколотили усю воду. (2)

Доки вода устояла,
Я з Романом постояла. (2)


Застільна пісня - Ніч яка місячна



Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.


Застільна пісня - Раз у похід козак збирався



Раз у похід козак ізбирався
І дівчині своїй розказав
Про кохання палке, як прощався,
Він дівчині своїй так сказав. (2)

Ти не плач не сумуй, моя мила,
Я з відважного бою вернусь,
Як не візьме сирая могила,
Я на віки твоїм зостаюсь. (2)

І повірила щиро дівчина,
Обіцяння йому віддала.
Де взялася недобра година, -
Лиха звістка із війська прийшла. (2)

Чорнобривого, кажуть, немає, -
Він загинув в відважнім бою,
Люди добрі його поховали
У чужому далекім краю. (2)

А той хлопець додому вертався,
Він живий, - то помилка була.
І в дворі він дівчини питався.
Чи забула його вже вона. (2)


Застільна пісня - Ой, там, у темному гаю



Ой, там, у темному гаю,
Стелиться долом туман.
Довго гуляв з дівчиною
В темному гаю козак. (2)

Гуляли вони, гуляли,
До них циганка прийшла.
– Дай ми, дівчино, рученьку,
Правду скажу тобі я. (2)

– А я циганкам не вірю,
Милий кохає мене.
Вийди, циганко, із гаю,
Я ненавиджу тебе. (2)

Циганка з гаю не вийшла,
Правду сказала мені.
Милий мене покидає,
Більше не вернеться, ні. (2)

Ой, ти, козаче-гультяю,
Не зводь дівчину з ума.
Бідна вона сиротина,
Батька і неньки нема. (2)

– А я не зводжу, не зводжу,
Я її вірно люблю.
Ніжно її поцілую,
До серця я пригорну. (2)

На небі зірок багато,
Одна з них ясно горить.
На світі милих багато,
За одним серце болить. (2)

Ой, там, у темному гаю,
Стелиться долом туман.
Більш не гуля з дівчиною
В темному гаю козак. (2)

*Для перехода в полноэкранный режим кликните на прямоугольник  

Категория: Украинские народные и эстрадные песни | Добавил: neoton (13.07.2015)
Просмотров: 2377 | Рейтинг: 1.7/3
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]