Каталог статей

Главная » Статьи » Украинские народные и эстрадные песни
Суспільно-побутові пісні ІІІ

Суспільно-побутова пісня - Іван Підкова



Було колись - в Україні
Ревіли гармати;
Було колись - запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося - осталися
Могили по полю.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили,-
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять;
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.

Було колись - в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала,
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! може, серце
Хоть трошки спочине.

Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
- А нуте, хлоп'ята,

На байдаки! Море грає -
Ходім погуляти!
Висипали запорожці -
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» - заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє - а козакам
Того тільки й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди -
Де-де буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку - човни стали.
- Нехай ворог гине!
Не в Сінопу , отамани,
Панове-молодці !
А у Царград до султана
Поїдемо в гості.
- Добре, батьку-отамане! -
Кругом заревіло.
- Спасибі вам! - Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море. Вздовж байдака
Знову походжає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.


Суспільно-побутова пісня - Козацькому роду нема переводу



Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів.
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків.

Приспів:

Гей, співай, козаки,
Про любов, про землю святу,
Про землю.
Славте, гей, козаки,
Волю золоту.

Наші козаченьки - славні запорожці,
Вірними шаблями очищали світ.
Козацькому роду нема переводу,
Прапор малиновий кличе у похід.

Приспів.

Квітне наша доля, наче маки в полі.
І ранкове сонце виплива з дібров.
Козацькому роду нема переводу,
Козаки в колисках виростають знов.

Приспів. (2)


Суспільно-побутова пісня - Гей, степами



Гей, степами, темними ярами
Йдуть походом залізні полки.
Хто відважний, хай іде із нами,
Лицарями будьмо, юнаки! (2)

За нікого битись не будемо,
До нікого в найми не підем,
Для Вкраїни ми усі живемо
І за неї голови складем. (2)

Кожний ворог йде нас визволяти,
А для себе землю він краде,
На могилу землю буде мати,
На могилі воля зацвіте! (2)

Лети, пісне, попід небесами,
До вкраїнських промовляй сердець,
Хай же буде наша воля з нами,
А ворожим намірам кінець! (2)


Суспільно-побутова пісня - Червона калина



Як у Цареграді, славних козаченьків,
Вражі бусурмани, вішали на гак.
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
У смертну годину козак мовив так:

Приспів:

Хай живе, живе вільна Україна.
Хай живуть, живуть вічно козаки.
Хай цвіте, хай цвіте червона калина.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки. (2)

Як вороги кляті нас на кіл саджали,
Як живцем палили, у смолі пекли,
Козаки у ката життя не благали
Про долю країни думи їх були.

Приспів.

Хто живе на світі і хто жити буде,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Щоб буяла воля, щоб раділи люди, –
Дай, Бог, їм востаннє ці слова сказать.

Приспів.


Суспільно-побутова пісня - Б'ють пороги, місяць сходить



Б'ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
- Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?

Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!

Тілько ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—

Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.

А до того — Московщина,
Кругом чужі люде.
- Не потурай, — може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!


Суспільно-побутова пісня - Ой літа орел, літа сизий



Літа орел, літа сизий
Попід небесами;
Гуля Максим, гуля батько
Степами-лісами.

Ой літає орел сизий,
А за ним орлята;
Гуля Максим, гуля батько,
А за ним хлоп'ята.

Запорожці ті хлоп'ята,
Сини його, діти, —
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать; то й ушкварять,
Аж земля трясеться.

Заспіває — заспівають,
Аж лихо сміється.
Горілку, мед не чаркою —
Поставцем черкає,
А ворога, заплющившись,
Ката, не минає.

Отакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!
І воює, і гарцює
З усієї сили —
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу...

Степ і море; скрізь битий шлях,
Скрізь золото, слава.
Шануйтеся ж, вражі ляхи,
Скажені собаки:
Йде Залізняк Чорним шляхом,
За ним гайдамаки.


Суспільно-побутова пісня - Ой нема, нема



Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України;
Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині.

Ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани
Та розвій нашу тугу.

Ой заграй, заграй, синесеньке море,
Та під тими байдаками,
Що пливуть козаки, тілько мріють шапки
Та на сей бік за нами.

Ой Боже наш, Боже, хоч і не за нами,
Неси ти їх з України;
Почуємо славу, козацькую славу,
Почуємо та й загинем.


Суспільно-побутова пісня - За сонцем хмаронька



За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки кладе
У синє море: покриває
Червоною пеленою,
Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...

А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.


Суспільно-побутова пісня - Зоре моя вечірняя



Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.

Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;

Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.

Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.

Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.

Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?

А я знаю. І розкажу
Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько
Богові розкажеш.

*Для перехода в полноэкранный режим кликните на прямоугольник в правом нижнем углу видео

Категория: Украинские народные и эстрадные песни | Добавил: neoton (06.03.2016)
Просмотров: 942 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]