Каталог статей

Главная » Статьи » Украинские народные и эстрадные песни
Суспільно-побутові пісні IV

Суспільно-побутова пісня - Тече вода в синє море



Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.

Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:

- Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?

На чужині не ті люде,-
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити.

Сидить козак на тім боці,-
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,-
Спіткалося горе.

А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак - шляхи биті
Заросли тернами.


Суспільно-побутова пісня - Гамалія



Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти,
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.

Ой приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару,
Сидять брати-запорожці,
Дожидають кари.
Ой як крикнув Гамалія:
- Брати, будем жити,
Будем жити, вино пити,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити!

Вилітали запорожці
На лан жито жати,
Жито жали, в копи клали,
Гуртом заспівали:
- Слава тобі, Гамаліє,
На весь світ великий,
На весь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!


Суспільно-побутова пісня - Бандуристе, орле сизий



Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.

Тепер летиш в Україну —
Тебе виглядають.
Полетів би за тобою,
Та хто привітає.

Я й тут чужий, одинокий,
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.

Чого ж серце б'ється, рветься?
Я там одинокий.
Одинокий... а Украйна!
А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,
Як брат, заговорить;
Там в широкім полі воля;
Там синєє море
Виграває, хвалить Бога,
Тугу розганяє;

Там могили з буйним вітром
В степу розмовляють,
Розмовляють сумуючи,
Отака їх мова:
"Було колись — минулося,
Не вернеться знову".

Полетів би, послухав би,
Заплакав би з ними...
Та ба, доля приборкала
Меж людьми чужими.


Суспільно-побутова пісня - Ой, у лузі та ще й при березі



Ой, у лузі та ще й при березі
Червона калина...
Породила молода дівчина
Хорошого сина. (2)

Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі. (2)

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови. (2)

- Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, –
Щастя-долю дати! (2)

Розвивайся а ти, сухий дубе, –
Завтра мороз буде!..
Собирайся, молодий козаче, –
Завтра похід буде! (2)

- Я морозу та ще й не боюся –
Зараз розів’юся!
- Я походу та ще й не боюся –
Зараз обернуся! (2)


Суспільно-побутова пісня - Козак Нечай



Ой, з-за гори високої
З-під чорного гаю,
Ой, крикнули козаченьки:
Утікай, Нечаю!
Не журіться, не журіться,
Пани-отамани,
Поставив я охорону
Усіма шляхами.

Приспів:

Нечаю, Нечаю,
Тримай коня на припоні
Для свого звичаю! (2)

Як я маю козак Нечай
Звідси утікати,
Славу мою козацькую
Марно потеряти?
То ж є в мене козак Шпак,
Ото добрий хлопець,
Він одразу дає знати,
Коли утікати.

Приспів. (2)

Сідлай, хлопче,
Сідлай, малий, коня вороного,
Та побіжи в чисте поле,
Чи йде ляхів много?
Вертається малий хлопець,
Аж із Полоного:
Іде ляшків сорок тисяч
Тільки без одного.

Сідлай мені вороного,
Собі - буланого
Та й виріжем вражих ляхів,
Гей, що до одного!
Ой, не встиг козак Нечай
На коника спасти,
Враз ляхами, як снопами,
По два ряди класти.

Приспів. (2)

Як розверне козак Нечай
Та ліве плече,
А вже ляхів - вражих синів
Та кров річкою тече!
Повернувся козак Нечай
На правую руку,
Ой, не вискочив Нечаїв кінь
Із ляшого руху.
Ой, як стисне козак Нечай
Коня острогами,
За ним ляхів сорок тисяч
З голими шаблями.
Пошпотався під Нечаєм
Коник на кубинку,
Зловив ляшок - скурвий синок
Його за чупринку.
Ой, вдарився козак Нечай
Об кулак рукою,
Ой, прийдеться розлучитись
З дітьми і жоною.
Гей, молоді козаченьки,
Котрий буде в місті,
Поклоніться матусеньці,
Нещасній невістці.

Нехай вона, нехай плаче,
А вже не виплаче,
Ой, над сином, над Нечаєм,
Чорний ворон кряче.
За час, за хвилинку,
За малу годинку
Качається Нечаєва
Голова на ринку.
Ой, не дбали вражі ляхи
На козацьку вроду,
Рвали тіло по кавалку,
Пускали на воду.

Нечаю, Нечаю...

Отак мужній козак Нечай
За Вкраїну бився,
І за те вічної слави
В внуках заручився!

Нечаю, Нечаю... Нечаю, Нечаю...
Нечаю, Нечаю... Нечаю...
Кохання відійде.


Суспільно-побутова пісня - Пам'ятай брате мій, пам'ятай, що ти є українець!



Пісня вдарить у дзвін,
Та чи збудить ті приспані душі,
Що давно скам'яніли,
Бо молитва лише на устах?
Пісня вдарить у дзвін,
Та чи всім щире серце зворушить?
Чи до всіх долетить її голосу
Зболений птах?

Приспів:

Хай будує наш край
Не яничар, не чужинець!
Я ж чуже не візьму,
Ти, будь ласка, мого не чіпай.
Пам'ятай, брате мій, пам'ятай,
Що ти є українець!
І в заморських краях,
І у хаті своїй пам'ятай!
Пам'ятай! Пам'ятай!

Пісня вдарить у дзвін,
Розколише нам приспану пам'ять.
Чи забули вже, браття,
Що було, що було й не збулось?
Пісня вдарить у дзвін,
Щоб сказати: є Бог понад нами!
Та про це забуваєм ми нині,
Ми нині, чогось.

Приспів. (2)


Суспільно-побутова пісня - А я їду селом



А я їду селом на сивім конику,
На сивім конику,
Звідають мя люди, звідають мя люди,
Си маю фраїрку. (2)

Не маю, не маю, я лем хочу мати,
Я лем хочу мати,
На сивім конику, на сивім конику,
Їду її вгледати. (2)

Мій сивий коничок, знає де ма піти,
Знає де ма піти,
Кумойом дівчині, кумойом дівчині,
Буде мя носити. (2)

А я їду селом, на сивім конику,
На сивім конику,
Звідають мя люди, звідають мя люди,
Си маю фраїрку. (2)


Соціально-побутова пісня - Швидка річка



Там за горою, за крем'яною
Стоїть калина над рікою,
А біля неї дівчина жде --
Чомусь коханий не йде, не йде.

Приспів:

А швидка річка шумить, хлюпоче,
Шалений біг спинить не хоче.
І дивиться дівчина в воду -
Немов, боїться коханий броду. (2)

Там за горою, за крем'яною
Ступає легінь вбрід рікою.
Стихають хвилі, прудкі і злі,
І сяє щастя по всій землі.

Приспів. (3)

А синя річка лише хлюпоче,
Ввібравши зорі в свої очі.
І місяць пригорнув калину --
Любов не зна повік зупину.


Соціально-побутова пісня - Дароване намисто



Біля подвір'я твого
Старенька криниця стоїть
І кажуть люди давно:
Диво над ній майорить.
Я підійду, подивлюсь,
Зірку побачу на дні
Та не збагну, бо чомусь
Тебе нагадала мені.

Приспів:

Набери із криниці води,
Кохана, набери,
Не зрони дароване намисто,
Мила, не зрони,
Там зоря, у криниці на дні побачиш,
Зазирни, що мене причарувала
До тебе, люба, назавжди!

Є криниці у селі
З кованим критим дахом,
Тільки єдина-одна
Славиться зоряним дном.
Вірю, цілюща вода
І журавель із відром
Зіркою щастя мого
Долю принесуть обом!

Приспів. (2)

Що мене причарувала
До тебе, люба, назавжди!.. (2)

*Для перехода в полноэкранный режим кликните на прямоугольник в правом нижнем углу видео

Категория: Украинские народные и эстрадные песни | Добавил: neoton (13.03.2016)
Просмотров: 808 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]